ОПИС ВЛАСНОГО ДОСВІДУ

Acquisition requires meaningful interaction in the target language - natural communication - in which speakers are concerned not with the form of their utterances but with the messages they are conveying and understanding.

Stephen Krashen

Професія вчителя вимагає постійного пошуку шляхів як вдосконалення навчально-виховного процесу, так і самовдосконалення. Вибір проблеми для самоосвітньої діяльності зумовлюється, зазвичай, зовнішніми (необхідність) або внутрішніми (бажання) факторами. Так, із запровадженням вивчення іноземної мови з першого класу постало завдання оволодіти необхідними знаннями, сформувати вміння та навички роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Активізація творчих здібностей учнів та запровадження в освітній процес мовного портфоліо стали моєю наступною самоосвітньою темою. Результат – виступ на засіданні  методичного об’єднання  та використання творчих робіт учнів у навчальному процесі.

Загальновідомо, що в основу сучасного підходу до навчання іноземної мови покладено комунікативний підхід, згідно з яким засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією. Я була цілком впевнена, що мої уроки реалізують цю тезу в повному обсязі. Однак, випадковий перегляд фрагментів уроків, на яких вчителі-носії мови навчають студентів-іноземців за комунікативним методом, змусив по-іншому поглянути на це питання та зануритись в основні принципи навчання мови через спілкування.

Серед принципів комунікативного підходу до навчання іноземної мови провідне місце посідають такі:

· спілкування має бути метою будь-якої діяльності;

· надзвичайно важливими є швидкість та невимушеність спілкування;

· комунікація інтегрує в собі різні мовні вміння та навички;

· навчання є процесом творчої побудови через спроби та помилки.

То, якою є роль вчителя у комунікативному підході до навчання іноземної мови? По-перше, сприяння та полегшення (фасилітація) процесу комунікації, по-друге, виступати незалежним учасником у навчальній групі. Оскільки комунікативна компетенція є метою навчання, необхідно постійно надавати учням можливість спілкуватися. У навчанні іноземної мови за комунікативним методом розмовний час вчителя (teacher talking time) має зводитись до мінімуму, бути контрольованим та відповідним потребі. Навчальна діяльність у класі має бути зорієнтованою на учня (learner-centered). Роль вчителя через ретельний відбір матеріалів та видів діяльності у відповідності з метою уроку сприяти мовленнєвій активності учнів.

Метод, який використовується на комунікативно спрямованих уроках отримав назву презентація-практика-продукування (Presentation-Practice-Production = PPP).

Урок має проводитись мовою, що вивчається. Однак, в окремих випадках допускаються короткі обговорення рідною мовою з метою більш повного розуміння та засвоєння нової інформації.

Види діяльності, що використовуються на комунікативно спрямованих уроках:

· ігри, рольові ігри

Матеріали, які використовуються на уроках, можна розподілити на три категорії:

· засновані на текстах (text-based) – практичні вправи, тексти для читання, заповнення пропусків і т.п.

· засновані на завданнях (task-based) – ігри, рольові картки, матеріали для завчання (drillings), завдання для парної роботи і т.п.

· реалії (realia) – журнали, газети, карти, предмети побуту.

Діяльнісна сутність комунікативно орієнтованого навчання іноземних мов здійснюється через «діяльнісні завдання» (activities). Вони реалізуються за допомогою методичних прийомів (techniques) і створюють вправи (exercises). Діяльнісні завдання для комунікативно орієнтованого навчання іноземним мовам будуються на основі ігрового, імітаційного та вільного спілкування. Діяльнісна сутність комунікативно орієнтованого навчання іноземних мов реалізується в положенні «тут і тепер» («here and now »).

При комунікативному підході створюються позитивні умови для активного і вільного розвитку особистості в діяльності. У загальному вигляді ці умови зводяться до наступного: учні отримують можливість вільного вираження своїх думок і почуттів у процесі спілкування; кожен учень залишається у фокусі уваги інших; самовираження особистості стає важливіше демонстрації мовних знань; заохочуються нехай суперечливі, парадоксальні, навіть «неправильні» судження, але які свідчать про самостійність учнів, про їх активну позицію; учасники спілкування відчувають себе в безпеці від критики, переслідування за помилки і покарання; використання мовного матеріалу підкоряється задачі індивідуального мовного задуму; мовний матеріал відповідає мовленнєвим можливостям учня; відносини будуються на безоціночності, некритичності і емпатії; навчальною нормою вважаються окремі порушення мовних правил (errors) і випадкові помилки (mistakes).